ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про рекомендації парламентських слухань
"П'ята річниця прийняття Конституції України.
Права і свободи громадян України - сподівання і реальність"
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити рекомендації парламентських слухань "П'ята річниця прийняття Конституції України. Права і свободи громадян України - сподівання і реальність" (додаються).
2. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Голова Верховної Ради України
І.ПЛЮЩ
м. Київ, 13 вересня 2001 року
N 2692-III
Додаток до Постанови Верховної Ради України від 13 вересня 2001 року N 2692-III
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань
"П'ята річниця прийняття Конституції України.
Права і свободи громадян України - сподівання і реальність"
Учасники парламентських слухань, які відбулися 20 червня 2001 року, констатують, що до п'ятирічного ювілею Конституції України (254к/96-ВР) нашій державі не вдалося повною мірою реалізувати головне положення Конституції - стати демократичною, соціальною, правовою державою. Визначальним критерієм, який це підтверджує, є те, що закріплені Конституцією України права та свободи людини і громадянина реально не забезпечені і залишаються декларативними.
Обговоривши проблеми реалізації закріплених у Конституції України прав та свобод людини і громадянина, учасники парламентських слухань відзначають, що на даному етапі держава виявилася неспроможною забезпечувати своїм громадянам не лишеправо на працю та своєчасну її оплату, на відпочинок, доступну і безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах, достойне соціальне забезпечення і надійний соціальний захист,доступне медичне обслуговування, достатній життєвий рівень, а й невід'ємне право на життя, право на свободу думки і слова, на повагу до гідності людини та її особисту недоторканність.
Свідченням тому є різке скорочення чисельності населення, наявність величезної армії безробітних, катастрофічне зубожіння мільйонів людей. В Україні, за офіційними даними, тяжкими хронічними хворобами страждають понад 7 мільйонів громадян. 13,7 мільйона громадян належать до категорії бідних, а ще 7 мільйонів - до злиденних. Три чверті працюючих не можуть забезпечити для своїх сімей мінімальний прожитковий мінімум.
Проблема бідності стала найгострішою соціальною проблемою нашого народу. В суспільстві зростає майнове розшарування, що породжує невдоволення широких мас, зростання соціальної і політичної напруги.
Причинами такого становища, за визначенням Президента України, є передусім те, що "формула, яка була визначена вже на старті реформ і витримувалася впродовж наступних років - спочатку реформи, а потім вирішення соціальних завдань - виявилася не просто помилковою, а й глибоко деструктивною. На практиці вона звелася до добре відомого: реформи за рахунок соціальних чинників" (з виступу на науковій конференції "Формування нової історичної реальності" 16 листопада 2000 року).
Учасники парламентських слухань висловили занепокоєння тим, що недосконалим є правовий механізм забезпечення прав корінних народів і національних меншин, все ще відсутня концепція етнонаціональної політики, не визначені правові засади застосування і розвитку мов.
Такий стан речей може свідчити про нехтування або неналежне виконання службових обов'язків посадовими особами органів державної влади.
До п'ятої річниці прийняття Конституції України наша держава підійшла з практично нереформованою системою правосуддя - найбільш дієвим інструментом захисту прав і свобод людини і громадянина. Тому проведення судово-правової реформи, належне забезпечення діяльності судів та виконання рішень судів є першочерговими завданнями, що стоять перед законодавчою та виконавчою владою.
До проблем реального забезпечення конституційних прав і свобод людини увагу державних органів, громадськості по-справжньому не прикуто. В країні не створені дієві громадські інституції, які б реально впливали на функціонування і прозорість влади.
Щорічно тільки до Верховної Ради України надходить близько 100 тисяч звернень громадян, з них майже дві третини - з проханнямпосприяти в реалізації конституційних прав на працю, її оплату, охорону здоров'я, освіту, житло, повагу до особистої гідності.
Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод громадян не виявляє належної вимогливості до посадових осіб виконавчої влади всіх рівнів у справі забезпечення
конституційних прав і свобод людини.
Органи виконавчої влади не стали інструментом надійного захисту свободи та вільного розвитку особистості, реалізації принципу верховенства права та рівності всіх перед законом. У багатьох випадках громадяни не можуть добитися у місцевих державних адміністраціях, в міністерствах та інших органах виконавчої влади захисту своїх законних прав.
Багато справедливих нарікань громадяни висловлюють на тяганину, формальний підхід правоохоронних органів - прокуратури, судів, міліції до вирішення їх законних претензій. Крім цього, мають місце непоодинокі випадки застосування тортур під час затримання і дізнання, порушення посадовими особами правоохоронних органів вимог кримінально-процесуального законодавства стосовно строків попереднього слідства, тримання осіб під вартою.
Для зміцнення конституційної законності у реалізації прав і свобод громадян значно більше міг би і повинен робити Конституційний Суд України.
Верховна Рада України при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних законів не завжди додержує вимог статті 22 Конституції України ('254к/96-ВР' ) щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
На основі проведеного аналізу стану реалізації прав та свобод людини і громадянина в сучасній Україні учасники парламентських слухань звертаються з рекомендаціями:
1. До Президента України:
1) сприяти співпраці і стимулювати консолідацію всіх гілок влади задля утвердження і реального забезпечення прав і свобод людини - найвищої соціальної цінності;
2) посилити вимогливість до Уряду України та всіх органів виконавчої влади, їх посадових осіб у забезпеченні конституційних прав і свобод громадян;
3) суттєво поліпшити кадрову політику, рішуче усувати від влади осіб, діяльність яких спричинила порушення прав людини;
4) активніше використовувати надані Конституцією України повноваження для зміцнення демократичних засад суспільства, сприяти реалізації закріпленого Конституцією та іншими законодавчими актами України права на вільне вираження поглядів і переконань, на свободу думки і слова, свободу засобів масової інформації.
2. До Верховної Ради України:
1) у законотворчій діяльності на перший план поставити розробку і прийняття законів, спрямованих на забезпечення реального захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема:
забезпечити право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання шляхом скасування інституту прописки;
забезпечити використання та юридичні гарантії охорони і захисту права громадян на проведення мирних зборів, мітингів, походів та інших демонстрацій;
конкретизувати обсяг права на свободу світогляду і віросповідання;
підвищити рівень гарантованості таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції шляхом прийняття закону про підстави і порядок обмеження цього права;
посилити здійснення права людини на правову допомогу, зокрема визначити підстави та порядок надання професійними адвокатами такої допомоги безкоштовно;
забезпечити відповідність законодавства України міжнародно визнаним принципам і нормам у галузі прав людини, зокрема Конвенції про захист прав і основних свобод людини ('995_004') та практиці її застосування Європейським Судом з прав людини;
забезпечити дотримання вимог Конвенції про захист прав і основних свобод людини, прийнявши закон про виконання рішень Європейського Суду з прав людини;
забезпечити реальний захист прав та свобод людини і громадянина незалежним та неупередженим судом, зокрема законодавчо забезпечити проведення судово-правової реформи;
прискорити кодифікацію вітчизняного законодавства;
реформувати кримінально-виконавчу систему шляхом прийняття Кримінально-процесуального і Кримінально-виконавчого кодексів України;
посилити роль прокуратури в захисті прав людини і громадянина, передбачивши підстави і порядок представництва прокуратурою інтересів громадянина у суді;
посилити юридичну гарантованість права людини на власність, на її ефективне і соціально корисне викори-стання, прискорити прийняття Цивільного та Цивільно-процесуального кодексів України, забезпечивши недопу-щення використання власності на шкоду правам, свобо-дам та гідності громадян, інтересам суспільства;
підвищити економічну ефективність та стимулювати юридичними засобами підприємницьку діяльність громадян, яка не заборонена законом, захистивши при цьому права споживачів;
з метою законодавчого забезпечення посилення механізму захисту майнових прав громадян вжити заходів для створення системи реєстрації прав на нерухоме майно шляхом прийняття закону про
державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
прийняти Житловий кодекс України, в якому закласти законодавчий механізм реалізації права на житло, зокрема громадянами, які потребують соціального захисту, шляхом визначення підстав, умов та порядку надання таким особам житла безоплатно або
за доступну для них ціну. Виключити можливість примусового виселення з житла громадян за несплату квартирної плати, плати за електроенергію та комунальні послуги;
прийняти Кодекс законів про працю України, в якому закласти правовий механізм захисту права на своєчасне отримання зарплати, передбачити гарантії дотримання трудових прав працівників підприємств, організацій і установ усіх форм власності, зокрема на безпечні умови праці, восьмигодинний робочий день, відпочинок,
справедливу і належну оплату праці;
вдосконалити юридичний механізм здійснення громадянами права на соціальний захист - реформувати пенсійну систему. Прийняти Основи законодавства України про соціальне забезпечення та інші форми соціального захисту громадян;
реформувати систему надання медичної допомоги, в тому числі прийнявши закон про медичне страхування та встановивши гарантований рівень медико-санітарної допомоги відповідно до офіційно затверджених стандартів профілактики, діагностики та
лікування;
оптимізувати законодавство, спрямоване на збереження і розвиток мовної, культурної, етнічної самобутності української нації, а також корінних народів і національних меншин України;
законодавчо врегулювати проблеми, пов'язані з поверненням і облаштуванням кримських татар і представників національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну;
2) у першочерговому порядку прийняти закони на виконання зобов'язань перед Радою Європи;
3) створити ефективно діючий механізм контролю відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд Верховної Ради України, закріпленим у Конституції України ( '254к/96-ВР' ) правам та свободам людини і громадянина, міжнародним зобов'язанням держави,
загальновизнаним міжнародним правовим принципам і стандартам, для чого створити спеціалізований підрозділ в Апараті Верховної Ради України.
3. До Кабінету Міністрів України:
1) забезпечити послідовне впровадження в життя Концепції державної правової політики захисту прав людини, затвердженої Верховною Радою України;
2) розробити державну програму подолання бідності;
3) вжити заходів щодо ліквідації існуючої та недопущення в майбутньому заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій, по інших соціальних виплатах;
4) здійснити заходи щодо повного забезпечення фінансування видатків Державного бюджету України у соціальній та бюджетній сферах;
5) привести у відповідність до законів України свої нормативно-правові акти, якими встановлюються розміри соціальних виплат;
6) при формуванні проекту Державного бюджету України не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав, зокрема скорочення передбачених законодавством пільг і соціальних гарантій;
7) забезпечити неухильне виконання Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" ('1282-12' );
8) забезпечити виконання Закону України "Про звернення громадян" ('393/96-ВР' );
9) забезпечити доступність медичних послуг і надання безоплатної медичної допомоги населенню та фінансування соціально-економічних, медико-сані-тарних і оздоровчо-профілактичних програм;
10) посилити контроль за якістю харчових продуктів і вчасно надавати інформацію про стан довкілля та загрозу для здоров'я людини;
11) вжити заходів щодо створення нових робочих місць та скорочення рівня безробіття;
12) підвищити ефективність боротьби із злочинністю з метою захисту права людини на життя, свободу та фізичну недоторканність;
13) забезпечити конституційне право на безкоштовну вищу освіту шляхом формування державного замовлен-ня в обсягах, не нижчих від існуючих;
14) не допускати подальшого необгрунтованого підвищення житлово-комунальних тарифів та забез-печити формування гнучкого механізму надання субсидій на житлово-комунальні послуги;
15) забезпечити належне утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вжити дієвих заходів щодо подолання дитячої бездоглядності;
16) забезпечити дотримання прав біженців згідно з міжнародними стандартами;
17) вжити заходів щодо поліпшення матеріального та організаційного забезпечення судів;
18) вжити заходів щодо підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби по виконанню рішень судів.
4. До Генеральної прокуратури України:
1) посилити нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
2) підвищити ефективність розслідування повідомлень про факти застосування працівниками правоохоронних органів тортур, жорстокого та такого, що принижує людську гідність, поводження.
5. До Верховного Суду України:
Розглянути питання про застосування у судовій практиці норм Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( ('995_004' ) та рішень Європейського Суду з прав людини.
6. До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
1) активніше використовувати передбачене статтею 150 Конституції України ( '254к/96-ВР' ) право звертатися до Конституційного Суду України з метою недопущення прийняття законів та інших правових актів, якими звужувалися б чи порушувалися б конституційні права та свободи людини і громадянина;
2) для прискорення розгляду звернень громадян у зв'язку з порушенням їх прав та свобод вважати за доцільне мати представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в областях та Автономній Республіці Крим.
7. До Конституційного Суду України:
Вжити заходів щодо прискорення розгляду конституційних подань та конституційних звернень, які стосуються прав та свобод громадян, закріплених у Конституції України, вдосконалення
процедури розгляду таких справ.
|
